|
отец Олег Моленко
ЯК ЖЕ ЖАЛЬ ...
Як же жаль, що не сталося так,
Щоб Країна створилась у нас.
Не змогли ми зробити нiяк,
Не приходить до нас щастя час.
Замiсть мiцной держави для нас,
Де хотiли всi разом ми жить,
Домовин маєм повний запас,
Щоб в могили нам мертвих носить.
А цiм мертвим немає числа,
И не видно могилам кiнця.
Для чого же погибель прийшла?
I навiщо нам доля же ця?
Вся Країна – могила одна.
Як повiя панує тут смерть.
I заглибились всi ми до дна.
I бiсовська iде круговерть.
Схаменіться же люди живi!
Припиніть же вбивати живих!
Станьте ви перед Богом новi,
Хай не буде могил вже нових.
Виберайте же Боже життя.
В Його Царствi живiть без кiнця.
Хай вас Бог введе в нове буття
I зiтре сльози всi iз лиця.
|
